паутина следов разбрелась подоконными, зимними
и серебряный панцирь из жести и снега, и льда за стеклом
разрисован как окна морозом узорами синими
голубиного вальса кружения в танце таком,
что метель конфетти оседает снежинками хрупкими,
и мотив как невеста обернут фаты серебром,
только лед, отливая порожних перловиц скорлупками,
запорошен за сонным холодным крещенским… притом
не такой и мороз чтобы нам предаваться отчаянью!
опускается солнце за занавес стен и огней суету –
посмотри: этим ранним, морозным смущенно сличаем мы
голубиный озноб и уютную нашу чету…
покачаться на жордочке!
и заскользить как фигур-
истый образ! для бодрости –
вальса мотив и бравур!
поскорей доиграл бы –
не бубен, так розовый диск!
шаг то влево, то вправо,
и возликовал парадиз!
значит завтра крещение – звон колоколен небесных
и прохладного ладана сладкая нега и мгла…
мы вернемся сюда, как сбежавшая в праздник невеста,
в хоровод паутины узоров и льда, и стекла.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Приветствую Вас, Олег, на страницах сайта"Для тебя". Прочитала Ваши стихи. Есть в них своя "изюминка". Написано неординарно. Только хотелось бы, чтобы было больше стихов, прославляющих Творца. Ведь это христианский сайт.Успехов Вам в творчестве!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Должен я "Родиться" - в Силе Свыше! - Светлана Камаскина ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ! Читайте эти стихи на ваших МОЛИТВЕННЫХ СОБРАНИЯХ, или напечатайте в вашей ЦЕРКОВНОЙ ГАЗЕТЕ ( ведь не у всех - есть интернет..), пусть "Огонёк" Молитвенной Веры - всегда будет в ваших Смирённых сердечках!
