Смотрю вокруг, природа увядает,
во власти ветра на ветвях листок.
Дрожит, дрожит и тихо так слетает,
так жизнь моя однажды улетит.
Не буду я в тот миг дрожать от страха,
не будет слез от жалости в глазах
Ведь мой Христос- Великая награда
готовит вечный отдых в небесах.
А душу нашу- жительницу неба
решением мудрым Сам Он поселил
В такое бренное и временное тело
и время каждому свое определил.
как в этом мире есть пора цветения,
есть осень мудрая- вся полная плода,
но есть зима, где лучшие решения
накрыты саваном из холода и льда.
Все в жизни есть - рассветы и закаты,
есть время полное задорного огня...
но близок так конец и близок час расплаты,
Что скажешь ты пред Господом тогда?
Кружась все падают на землю листья,
то наши дни, минуты и года...
О, сохрани ,Господь, нас от бессилья,
Дай больше принести Тебе плода!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
