Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я рада быть сТобою - Hата Иногда в жизни бывает очень трудно и кажется еще миг и все рухнет.Мои мечты не сбываются,приходят проблемы и кажется все Он оставил меня,моя логика твердит,что выхода не существует,но за черными тучами светит солнце,оно светит всегда там.Бог выше проблем, и тучи не вечны,пройдет дождь и солнце,что скрывалось за ними появится.
